Закон 236 о страховании

Закон 236 о страховании

Термины и определения

Нормативные документы в сфере обследования зданий и сооружени

Проведение обследование сооружений и зданий

Экспресс-рецензирование заключений автоэкспертизы

Оценка ущерба при ДТП

Экспертиза обстоятельств ДТП

Технико-криминалистическая экспертиза документов

Экспертиза давности создания документа

Экспертиза объемов и стоимости строительно-монтажных работ

Экспертиза качества строительных и ремонтных работ

Оценка стоимости незавершенного производства при консервации строительных объектов или возобновлении их строительства

Экспертиза проектно-сметной документации

Анализ факторов фактического удорожания стоимости строительства

Экспертиза затрат по видам ремонтов и капитального строительства

Определение размеров ущерба недвижимому имуществу

Установление авторства предметов искусства

Установление культурной, художественной, научной, исторической ценности предметов искусства, предметов старины, оружия, объектов недвижимого наследия и др.

Выявления отдельных свойств предметов искусства (стиль, жанр, время создания, подлинность и др.)

Экспертиза лотерейного оборудования и экспертиза игорного оборудования

Федеральный закон от 18 июля 2011 г. N 236-ФЗ «О внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации в целях совершенствования механизма страхования экспортных кредитов и инвестиций от предпринимательских и политических рисков»

Принят Государственной Думой 5 июля 2011 года

Одобрен Советом Федерации 13 июля 2011 года

Пункт 5 статьи 1 Закона Российской Федерации от 27 ноября 1992 года N 4015-I «Об организации страхового дела в Российской Федерации» (Ведомости Съезда народных депутатов Российской Федерации и Верховного Совета Российской Федерации, 1993, N 2, ст. 56; Собрание законодательства Российской Федерации, 1998, N 1, ст. 4; 2003, N 50, ст. 4858; 2004, N 30, ст. 3085; 2007, N 22, ст. 2563; 2010, N 49, ст. 6409) изложить в следующей редакции:

«5. Действие настоящего Закона не распространяется на отношения по обязательному страхованию вкладов физических лиц в банках, а также на отношения по страхованию экспортных кредитов и инвестиций от предпринимательских и (или) политических рисков, осуществляемому в соответствии с Федеральным законом от 17 мая 2007 года N 82-ФЗ «О банке развития».».

Статью 15.25 Кодекса Российской Федерации об административных правонарушениях (Собрание законодательства Российской Федерации, 2002, N 1, ст. 1; 2004, N 34, ст. 3533; 2007, N 26, ст. 3089; 2010, N 30, ст. 4005) дополнить примечанием 4 следующего содержания:

«4. Административная ответственность, установленная частью 4 настоящей статьи, не применяется к лицам, обеспечившим получение на свои банковские счета страховой выплаты по договору страхования рисков неисполнения нерезидентом обязательств по внешнеторговому договору (контракту) в порядке и сроки, которые предусмотрены договором страхования, при наступлении страхового случая, предусмотренного установленным Правительством Российской Федерации в соответствии с Федеральным законом от 17 мая 2007 года N 82-ФЗ «О банке развития» порядком осуществления деятельности по страхованию экспортных кредитов и инвестиций от предпринимательских и (или) политических рисков, при условии, что определенное договором страхования значение соотношения страховой суммы и страховой стоимости (уровень страхового возмещения) равно установленному названным порядком значению или превышает его.».

Статью 19 Федерального закона от 10 декабря 2003 года N 173-ФЗ «О валютном регулировании и валютном контроле» (Собрание законодательства Российской Федерации, 2003, N 50, ст. 4859; 2005, N 30, ст. 3101; 2007, N 1, ст. 30) дополнить частью 4 следующего содержания:

«4. Резидент признается исполнившим обязанность, предусмотренную пунктом 1 части 1 настоящей статьи, в случае, если он обеспечил получение на свои банковские счета страховой выплаты по договору страхования рисков неисполнения нерезидентом обязательств по внешнеторговому договору (контракту) в порядке и сроки, которые предусмотрены договором страхования, при наступлении страхового случая, предусмотренного установленным Правительством Российской Федерации в соответствии с Федеральным законом от 17 мая 2007 года N 82-ФЗ «О банке развития» порядком осуществления деятельности по страхованию экспортных кредитов и инвестиций от предпринимательских и (или) политических рисков, при условии, что определенное договором страхования значение соотношения страховой суммы и страховой стоимости (уровень страхового возмещения) равно установленному названным порядком значению или превышает его.».

Внести в статью 3 Федерального закона от 17 мая 2007 года N 82-ФЗ «О банке развития» (Собрание законодательства Российской Федерации, 2007, N 22, ст. 2562; 2009, N 52, ст. 6416; 2011, N 1, ст. 49) следующие изменения:

1) пункт 8 части 3 изложить в следующей редакции:

«8) организует страхование экспортных кредитов и инвестиций от предпринимательских и (или) политических рисков в соответствии с частями 6 — 9 настоящей статьи;»;

2) дополнить частями 6 — 9 следующего содержания:

«6. В целях организации страхования экспортных кредитов и инвестиций от предпринимательских и (или) политических рисков Внешэкономбанк создает открытое акционерное общество. Права акционера указанного общества реализуются Внешэкономбанком на основании решений наблюдательного совета Внешэкономбанка. В фирменное наименование указанного общества допускается включение официального наименования Российская Федерация или Россия, а также слов, производных от этого наименования.

7. Основной целью деятельности указанного в части 6 настоящей статьи открытого акционерного общества является предоставление страховых услуг при экспорте российских товаров (работ, услуг) и осуществлении инвестиций за пределами Российской Федерации. При этом указанное общество осуществляет страхование экспортных кредитов и инвестиций от предпринимательских и (или) политических рисков российских экспортеров товаров (работ, услуг), российских инвесторов, осуществляющих инвестиции за пределами территории Российской Федерации, их иностранных контрагентов по соответствующим сделкам, а также российских и иностранных кредитных организаций, осуществляющих кредитование соответствующих сделок.

8. Деятельность по страхованию экспортных кредитов и инвестиций от предпринимательских и (или) политических рисков осуществляется указанным в части 6 настоящей статьи открытым акционерным обществом в порядке, устанавливаемом Правительством Российской Федерации, без получения разрешения (лицензии).

9. Порядком осуществления деятельности по страхованию экспортных кредитов и инвестиций от предпринимательских и (или) политических рисков, в частности, определяются:

1) требования к правилам страхования, включая требования к сторонам договора страхования, объектам страхования, страховым суммам, страховым премиям, страховым тарифам, страховым рискам, страховым случаям, порядку заключения и исполнения договора страхования;

2) требования к обеспечению финансовой устойчивости указанного в части 6 настоящей статьи открытого акционерного общества, включая формирование и использование страхового фонда, иных фондов и резервов;

3) требования к деятельности указанного в части 6 настоящей статьи открытого акционерного общества в связи с предоставлением ему финансовой поддержки Внешэкономбанком в виде гарантий и (или) в иных формах, а также государственной поддержки в соответствии с бюджетным законодательством Российской Федерации, в том числе в виде субсидий, бюджетных инвестиций, государственных гарантий Российской Федерации;

4) порядок и формы осуществления контроля за деятельностью указанного в части 6 настоящей статьи открытого акционерного общества.».

Настоящий Федеральный закон вступает в силу со дня его официального опубликования.

Страхование гражданской ответственности застройщика с 01.10.2015

Федеральным законом от 13.07.2015 №236-ФЗ «О внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации» (далее – Федеральный закон №236-ФЗ) внесены изменения в статью 15.2. «Страхование гражданской ответственности застройщика» Федерального закона от 30.12.2004 №214-ФЗ «Об участии в долевом строительстве многоквартирных домов и иных объектов недвижимости и о внесении изменений в некоторые законодательные акты Российской Федерации» (далее – Федеральный закон №214-ФЗ).

Данные изменения вступили в силу с 01.10.2015.

Согласно пункту 1 статьи 15.2 Федерального закона №214-ФЗ исполнение обязательств застройщика по передаче жилого помещения участнику долевого строительства по договору может обеспечиваться страхованием гражданской ответственности застройщика за неисполнение или ненадлежащее исполнение им обязательств по передаче жилого помещения по договору путем:

1) участия застройщика в обществе взаимного страхования гражданской ответственности застройщиков, имеющем соответствующую лицензию на осуществление взаимного страхования и созданном исключительно для осуществления указанного вида страхования;

2) заключения договора страхования гражданской ответственности застройщика за неисполнение или ненадлежащее исполнение обязательств по передаче жилого помещения по договору (далее — договор страхования) со страховой организацией, имеющей лицензию на осуществление добровольного имущественного страхования, представившей в Центральный банк Российской Федерации (далее – Банк России) принятые ею в рамках вида страхования «страхование гражданской ответственности за неисполнение или ненадлежащее исполнение обязательств по договору» правила страхования и удовлетворяющей следующим требованиям:

а) осуществление страховой деятельности не менее пяти лет;

б) наличие собственных средств в размере не менее чем один миллиард рублей, в том числе уставного капитала в размере не менее чем 120 миллионов рублей;

в) отсутствие предписаний Банка России о несоблюдении требований к обеспечению финансовой устойчивости и платежеспособности;

г) отсутствие оснований для применения мер по предупреждению банкротства страховой организации в соответствии с Федеральным законом от 26.10.2002 №127-ФЗ «О несостоятельности (банкротстве)»;

д) отсутствие решения Банка России о назначении временной администрации страховой организации;

е) отсутствие решения арбитражного суда о введении в отношении страховой организации одной из процедур, применяемых в деле о банкротстве, в соответствии с Федеральным законом от 26.10.2002 №127-ФЗ «О несостоятельности (банкротстве)».

Таким образом, внесенными изменениями с 01.10.2015 ужесточаются требования к страховым организациям, осуществляющим страхование гражданской ответственности застройщика за неисполнение или ненадлежащее исполнение обязательств по передаче жилого помещения по договору, а именно: собственный капитал таких страховых организаций должен составлять не менее одного миллиарда рублей (до вступления изменений в силу – размер собственного капитала должен был составлять не менее 400 млн.рублей). Кроме того, появляется новое требование, которого ранее не было, а именно: отсутствие у страховой организации предписаний Банка России о несоблюдении требований к обеспечению финансовой устойчивости и платежеспособности.

Согласно внесенным в статью 15.2 Федерального закона №214-ФЗ изменениям, информация о страховых организациях, которые соответствуют требованиям, установленным частью 1 статьи 15.2 указанного Федерального закона, подлежит размещению на официальном сайте Банка России в информационно-телекоммуникационной сети «Интернет».

Актуальный список страховых организаций, соответствующих требованиям Федерального закона №214-ФЗ, размещен на официальном сайте Банка России http://www.cbr.ru (раздел «финансовые рынки», подраздел «надзор за участниками страхового рынка», пункт «субъекты страхового дела»).

Согласно пункту 5 статьи 9 Федерального закона №236-ФЗ, в случае, если на 01.10.2015 страховая организация не соответствует требованиям Федерального закона №214-ФЗ, застройщик в течение 15 дней обязан заключить новый договор страхования гражданской ответственности застройщика с другой страховой организацией, соответствующей требованиям Федерального закона №214-ФЗ, или обществом взаимного страхования.

В соответствии с пунктом 15.2 статьи 15 Федерального закона 214-ФЗ в случае отзыва лицензии на осуществление добровольного имущественного страхования у страховой организации, с которой застройщиком заключен договор страхования, или назначения в такой страховой организации временной администрации застройщик в течение 15 дней с даты отзыва лицензии или назначения временной администрации страховой организации в зависимости от того, какое из событий наступило ранее, обязан заключить договор страхования с другой страховой организацией или участвовать в обществе взаимного страхования либо в соответствии со статьей 15.1 данного Федерального закона заключить договор поручительства.

Необходимо отметить, согласно пункту 9 статьи 15.2 Федерального закона 214-ФЗ договор страхования считается заключенным со дня государственной регистрации договора участия в долевом строительстве и действует до предусмотренного таким договором срока передачи застройщиком жилого помещения участнику долевого строительства.

Статьей 941 Гражданского кодекса Российской Федерации не предусмотрена возможность страхования гражданской ответственности по генеральному полюсу. Таким образом, застройщик должен заключать отдельные договоры страхования под каждый договор участия в долевом строительстве.

В случае, если договор страхования гражданской ответственности застройщика заключен со страховой организацией, которая была в списке Банка России по состоянию на 01.10.2015, но в последующем была из него исключена, ранее заключенные договоры страхования продолжают действовать. Однако, страховая организация более не вправе заключать новые договоры страхования гражданской ответственности застройщика или вносить изменения в действующие, которые повлекут увеличение обязательств страховой организации.

Вместе с тем, Министерством строительства и жилищно-коммунального хозяйства Российской Федерации письмом от 26.10.2015 №34550-ОБ/07 в субъекты Российской Федерации для учета в работе были направлены разъяснения Банка России по вопросу заключения договоров страхования гражданской ответственности застройщика (письмо Департамента страхового рынка Банка России от 23.10.2015 №53-3-3-2/6344).

Из разъяснений Банка России следует, что договоры страхования гражданской ответственности застройщика, заключенные до 01.10.2015 застройщиком со страховыми организациями, удовлетворяющими требованиям статьи 15.2 Федерального закона №214-ФЗ на дату регистрации договора участия в долевом строительстве в органах Росреестра, считаются заключенными в силу Федерального закона №214-ФЗ в связи с регистрацией договора участия в долевом строительстве, продолжают действовать и исполняются сторонами (страховщиком и застройщиком) в соответствии с условиями таких договоров страхования. Действующее законодательство Российской Федерации не предусматривает обязанность расторжения договоров страхования гражданской ответственности застройщика в случает отсутствия страховщика в списке страховщиков гражданской ответственности застройщика, размещенном на сайте Банка России.

Таким образом, Банк России полагает, что действие договоров страхования, заключенных со страховыми организациями, не вошедшими в список страховщиков гражданской ответственности застройщика на 01.10.2015, направлено на реализацию основополагающего принципа Федерального закона №214-ФЗ – обеспечение защиты прав, законных интересов и имущества участников долевого строительства.

В связи с вышеизложенным, по мнению Департамента страхового рынка Банка России, вновь заключаемые договоры участия в долевом строительстве в соответствии с пунктом 3 статьи 4 Федерального закона №214-ФЗ подлежат государственной регистрации органами Росреестра при представлении застройщиком договора страхования гражданской ответственности застройщика со страховщиком, удовлетворяющим требованиям статьи 15.2 Федерального закона №214-ФЗ, на момент государственной регистрации договора участия в долевом строительстве.

Страхование гражданской ответственности застройщика с 01.10.2015 СКАЧАТЬ

Закон України від 7 червня 1996 р. № 236/96-ВР

ЗАКОН УКРАЇНИ

від 7 червня 1996 р. № 236/96-ВР

«Про захист від недобросовісної конкуренції»

Цей Закон визначає правові засади захисту господарюючих суб’єктів (підприємців) суб’єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції.

Закон спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької господарської діяльності в умовах ринкових відносин.

Глава 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Недобросовісна конкуренція

Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій господарській діяльності.

Недобросовісною конкуренцією є, зокрема, дії, визначені главами 2 — 4 цього Закону Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені главами 2-4 цього Закону .

Терміни, які вживаються для цілей цього Закону, визначені Законом України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» Законом України «Про захист економічної конкуренції» .

Стаття 2. Застосування Закону

Закон застосовується до відносин, у яких беруть участь господарюючі суб’єкти (підприємці), їх об’єднання, а також органи державної влади, громадяни, юридичні особи та їх об’єднання, що не є господарюючими суб’єктами (підприємцями), у зв’язку з недобросовісною конкуренцією, в тому числі у разі вчинення ними дій за межами України, якщо ці дії мають негативний вплив на конкуренцію на її території Закон застосовується до відносин, у яких беруть участь суб’єкти господарювання у зв’язку з недобросовісною конкуренцією, у тому числі у разі вчинення ними дій за межами України, якщо ці дії мають чи можуть мати негативний вплив на конкуренцію на її території, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України .

Цей Закон не поширюється на відносини, в яких беруть участь зазначені суб’єкти, якщо результат їх діяльності проявляється лише за межами України, в разі, коли інше не встановлено міжнародним договором, в якому бере участь Україна.

Стаття 3. Законодавство України про захист від недобросовісної конкуренції

Відносини, пов’язані захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» Законом України «Про захист економічної конкуренції» , Законом України «Про Антимонопольний комітет України», Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року», міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України , іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

Глава 2
НЕПРАВОМІРНЕ ВИКОРИСТАННЯ ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ ГОСПОДАРЮЮЧОГО СУБ’ЄКТА (ПІДПРИЄМЦЯ) СУБ’ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ

Стаття 4. Неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки позначень

Неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, назв місць походження товарів зазначень походження товарів , що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта (підприємця), який має пріоритет на їх використання Неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб’єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб’єкта господарювання .

Використання у фірмовому найменуванні власного імені фізичної особи не визнається неправомірним, якщо до власного імені додається який-небудь відмітний елемент, що виключає змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта (підприємця) суб’єкта господарювання .

Стаття 5. Неправомірне використання товару іншого виробника

Неправомірним використанням товару іншого виробника є введення у господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи.

Стаття 6. Копіювання зовнішнього вигляду виробу

Копіюванням зовнішнього вигляду виробу є відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого господарюючого суб’єкта (підприємця) суб’єкта господарювання і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта (підприємця) суб’єкта господарювання .

Не визнається неправомірним копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копіювання обумовлено виключно їх функціональним застосуванням.

Дія цієї статті не поширюється на вироби, що мають охорону як об’єкти права інтелектуальної власності.

Стаття 7. Порівняльна реклама

Порівняльною є реклама, що містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого господарюючого суб’єкта (підприємця) суб’єкта господарювання .

Не визнається неправомірним порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, є достовірними, об’єктивними, корисними для інформування споживачів.

Глава 3
СТВОРЕННЯ ПЕРЕШКОД ГОСПОДАРЮЮЧИМ СУБ’ЄКТАМ (ПІДПРИЄМЦЯМ) СУБ’ЄКТАМ ГОСПОДАРЮВАННЯ У ПРОЦЕСІ КОНКУРЕНЦІЇ ТА ДОСЯГНЕННЯ НЕПРАВОМІРНИХ ПЕРЕВАГ У КОНКУРЕНЦІЇ

Стаття 8. Дискредитація господарюючого суб’єкта (підприємця)

Дискредитацією господарюючого суб’єкта (підприємця) чи діяльністю суб’єкта господарювання, у тому числі щодо його товарів є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов’язаних з особою чи діяльністю господарюючого суб’єкта (підприємця) суб’єкта господарювання , які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації господарюючого суб’єкта (підприємця) суб’єкта господарювання .

Стаття 9. Купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом

Купівлею-продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг із примусовим асортиментом є купівля-продаж одних товарів, виконання робіт, надання послуг за умови купівлі-продажу інших товарів, виконання робіт, надання послуг, не потрібних споживачу або контрагенту.

Стаття 10. Схилення до бойкоту господарюючого суб’єкта (підприємця) Схилення до бойкоту суб’єкта господарювання

Схиленням до бойкоту господарюючого суб’єкта (підприємця) вважається спонукання конкурентом іншої особи, безпосередньо або через посередника, до відмови від встановлення договірних зв’язків із цим господарюючим суб’єктом (підприємцем) Схиленням до бойкоту суб’єкта господарювання є спонукання його конкурентом іншої особи, безпосередньо або через іншу особу, до відмови від установлення договірних зв’язків із цим суб’єктом господарювання, до невиконання (розірвання) або виконання неналежним чином договірних зобов’язань перед цим суб’єктом господарювання .

Стаття 11. Схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника)

Схиленням постачальника до дискримінації покупця (замовника) є спонукання постачальника конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через посередника, до надання постачальником конкуренту покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником) без достатніх на те підстав Схиленням постачальника до дискримінації покупця (замовника) є спонукання постачальника конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через іншу особу, до застосування постачальником до покупця (замовника) невигідних умов у господарській діяльності порівняно з цим чи іншими конкурентами покупця (замовника) .

Стаття 12. Схилення господарюючого суб’єкта (підприємця) до розірвання договору з конкурентом

Схиленням господарюючого суб’єкта (підприємця) до розірвання договору з конкурентом іншого господарюючого суб’єкта (підприємця) є вчинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб спонукання господарюючого суб’єкта (підприємця) — учасника договору до невиконання або виконання неналежним чином договірних зобов’язань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування господарюючому суб’єкту (підприємцю) — учаснику договору, безпосередньо або через посередника, матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг.

Стаття 13. Підкуп працівника , посадової особи постачальника

Підкуп працівника постачальника — це надання або пропонування йому конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових чи немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником постачальника службових обов’язків, що випливають з укладеного або пов’язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником) Підкуп працівника, посадової особи покупця (замовника) – це надання або пропонування йому конкурентом постачальника, безпосередньо або через іншу особу, матеріальних чи інших вигод за неналежне виконання або невиконання працівником, посадовою особою покупця (замовника) службових обов’язків, що випливають з укладеного або пов’язані з укладенням між постачальником і покупцем (замовником) договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, іншого договору або за неукладення договору .

До працівника постачальника прирівнюється й інша особа, яка згідно з своїми повноваженнями приймає рішення від імені постачальника про поставку товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чином пов’язана з ним.

Стаття 14. Підкуп працівника покупця (замовника)

Підкуп працівника покупця (замовника) — це надання або пропонування йому конкурентом постачальника, безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових чи немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником покупця (замовника) службових обов’язків, що випливають з укладеного або пов’язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом постачальника певних переваг перед постачальником.

До працівника покупця прирівнюється й інша особа, яка згідно з своїми повноваженнями приймає рішення від імені покупця про придбання товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чином пов’язана з ним.

Стаття 15. Досягнення неправомірних переваг у конкуренції

Досягненням неправомірних переваг у конкуренції є отримання таких відносно іншого господарюючого суб’єкта (підприємця) шляхом порушення чинного законодавства, яке підтверджено рішенням державного органу органу державної влади , органу місцевого самоврядування, наділеного відповідною компетенцією.

Стаття 15-1. Поширення інформації, що вводить в оману

Поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб’єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб’єкта господарювання.

Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:

містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;

містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб’єкта господарювання;

приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;

містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

Глава 4
НЕПРАВОМІРНЕ ЗБИРАННЯ, РОЗГОЛОШЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ

Стаття 16. Неправомірне збирання комерційної таємниці

Неправомірним збиранням комерційної таємниці вважається добування протиправним способом відомостей, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб’єкту (підприємцю) суб’єкту господарювання .

Стаття 17. Розголошення комерційної таємниці

Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб’єкту (підприємцю) Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без дозволу особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням відповідних обов’язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єкту господарювання .

Стаття 18. Схилення до розголошення комерційної таємниці

Схиленням до розголошення комерційної таємниці є спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків відповідних обов’язків відомості, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб’єкту (підприємцю) суб’єкту господарювання .

Стаття 19. Неправомірне використання комерційної таємниці

Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької господарської діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю.

Глава 5
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕДОБРОСОВІСНУ КОНКУРЕНЦІЮ

Стаття 20. Види відповідальності

Вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладання Антимонопольним комітетом України штрафів, передбачених цим Законом, а також адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність у випадках, передбачених законодавством Вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Законом .

Стаття 21. Накладання штрафів на господарюючих суб’єктів — юридичних осіб та їх об’єднання Накладення штрафу за недобросовісну конкуренцію

Вчинення господарюючими суб’єктами — юридичними особами та їх об’єднаннями дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладання на них Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до трьох відсотків виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг господарюючого суб’єкта за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

У разі, якщо обчислення виручки господарюючого суб’єкта неможливе або виручка відсутня, штрафи, зазначені у частині першій цієї статті, накладаються у розмірі до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення суб’єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п’яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб’єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав відомостей про розмір доходу (виручки), штраф, передбачений частиною першою цієї статті, накладається у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Накладення штрафу здійснюється відповідно до частин третьої – сьомої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Суми стягнутих штрафів та пені за прострочення їх сплати зараховуються до державного бюджету.

Стаття 22. Накладання штрафів на юридичних осіб, їх об’єднання та об’єднання громадян, що не є господарюючими суб’єктами

Вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, юридичними особами, їх об’єднаннями та об’єднаннями громадян, що не є господарюючими суб’єктами, тягне за собою накладання на них Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 23. Адміністративна відповідальність громадян

Вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, тягне за собою накладення адміністративного стягнення згідно із законодавством.

Вчинення в інтересах третіх осіб дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, громадянами, що не є підприємцями, тягне за собою накладення адміністративного стягнення згідно із законодавством.

Стаття 24. Відшкодування шкоди

Збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, визначеному цивільним законодавством України Особи, яким завдано шкоду внаслідок вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, можуть звернутися до суду із позовом про її відшкодування .

Стаття 25. Вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого господарюючого суб’єкта (підприємця) суб’єкта господарювання

У разі встановлення факту неправомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки, передбаченого статтею 4 цього Закону, або факту копіювання виробів, передбаченого статтею 6 цього Закону, заінтересовані особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого господарюючого суб’єкта (підприємця) як у виробника, так і у продавця У разі визнання вчинення порушень, передбачених статтями 4 і 6 цього Закону, органи Антимонопольного комітету України або особи, права яких порушені, мають право звернутися до суду із позовом про вилучення відповідних товарів з неправомірно використаним позначенням, копій виробів іншого суб’єкта господарювання і у виробника, і у продавця .

Порядок використання вилучених товарів визначається Кабінетом Міністрів України.

Вилучення товарів із неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого господарюючого суб’єкта (підприємця) застосовується у разі, коли можливість змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта (підприємця) не може бути усунена іншим шляхом Рішення про вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб’єкта господарювання приймається у разі, якщо можливість змішування з діяльністю іншого суб’єкта господарювання не може бути усунена в інший спосіб .

Стаття 26. Спростування неправдивих, неточних або неповних відомостей

У разі встановлення факту дискредитації господарюючого суб’єкта (підприємця) суб’єкта господарювання Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей у строк і спосіб, визначені законодавством або цим рішенням.

Глава 6
ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАХИСТУ ВІД НЕДОБРОСОВІСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Стаття 27. Процесуальні засади розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями справ про недобросовісну конкуренцію Процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції

Справи про недобросовісну конкуренцію розглядаються Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями у порядку, визначеному цим Законом, Законом України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», Законом України «Про Антимонопольний комітет України» та іншими актами законодавства України Процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом .

Стаття 28. Строк звернення із заявою про захист прав

Особи, права яких порушені діями, визначеними цим Законом як недобросовісна конкуренція, можуть протягом шести місяців з дня, коли вони дізнались або повинні були дізнатися про порушення своїх прав, звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про захист своїх прав.

Закінчення строку звернення із заявою є підставою для відмови у прийнятті заяви Закінчення строку звернення із заявою є підставою для відмови у прийнятті заяви, якщо орган Антимонопольного комітету України не визнає поважними причини пропуску строку звернення із заявою .

Якщо Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення визнають поважними причини пропуску строку звернення із заявою, порушене право підлягає захисту.

Стаття 28-1. Строк давності притягнення до відповідальності за недобросовісну конкуренцію

Суб’єкт господарювання не може бути притягнутий до відповідальності за вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, якщо закінчився строк давності притягнення до відповідальності.

Строк давності притягнення до відповідальності за недобросовісну конкуренцію становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення — з дня закінчення вчинення порушення.

Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про недобросовісну конкуренцію.

Стаття 29. Заходи, які забезпечують виконання рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень Попереднє рішення у справі

У процесі розгляду справи Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення за поданою заявником заявою мають право вжити заходів щодо забезпечення виконання рішення, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим його виконання У процесі розгляду справи органи Антимонопольного комітету України можуть прийняти попереднє рішення за умов та у порядку, передбачених статтею 47 Закону України «Про захист економічної конкуренції .

З метою забезпечення виконання рішення Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення виносять розпорядження про:

заборону особі, в діях якої вбачаються ознаки порушення (відповідачу), вчиняти певні дії;

накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Розпорядження може бути оскаржене до суду , арбітражного суду в порядку, визначеному статтею 32 цього Закону, у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання копії розпорядження.

Відповідач у разі закриття провадження у справі у зв’язку з недоведенням вчинення порушення може стягнути з заявника збитки, завдані йому забезпеченням виконання рішення, у порядку, визначеному цивільним законодавством України.

Стаття 30. Рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень органів Антимонопольного комітету України

Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення Органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов’язкові для виконання рішення про:

визнання факту недобросовісної конкуренції;

припинення недобросовісної конкуренції;

офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей;

вилучення товарів із неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого господарюючого суб’єкта (підприємця) закриття провадження у справі ;

скасування або зміну центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими органами місцевого самоврядування прийнятих ними неправомірних актів і розірвання укладених ними угод.

Рішення про накладання штрафів у розмірах понад чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно Антимонопольним комітетом України на його засіданнях.

Рішення про вилучення товарів із неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого господарюючого суб’єкта (підприємця) підлягає виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень У разі надходження від заявника клопотання про відмову від заяви про захист своїх прав органи Антимонопольного комітету України можуть прийняти рішення про закриття провадження у справі .

Стаття 31. Порядок виконання рішень про накладання штрафу

Порушник, на якого накладено штраф, сплачує його у тридцятиденний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу, якщо інше не визначено цим рішенням.

За кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі одного відсотка від суми штрафу.

У разі відмови від сплати штрафу Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення стягують штраф у безспірному та пеню у судовому порядку.

Суми стягнутих штрафів розподіляються у такому співвідношенні: п’ятдесят відсотків сум штрафів зараховуються до Державного бюджету України, двадцять п’ять відсотків — до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, двадцять п’ять відсотків — державному органу, який наклав стягнення, для організації і проведення робіт по створенню науково-дослідної, матеріально-технічної та інформаційної бази розвитку і захисту конкуренції.

Стаття 32. Оскарження рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень

Скарги на рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень, прийняті у справах про недобросовісну конкуренцію, подаються до Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських судів, арбітражного суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських арбітражних судів у тридцятиденний строк з дня одержання копії рішення Рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень, прийняті у справах про недобросовісну конкуренцію, можуть бути оскаржені до суду заінтересованими особами у тридцятиденний строк з дня одержання копії рішення .

Стаття 33. Правила професійної етики

Господарюючі суб’єкти (підприємці) Суб’єкти господарювання при сприянні Торгово-промислової палати України та інших заінтересованих організацій можуть розробляти правила професійної етики у конкуренції для відповідних сфер підприємницької господарської діяльності, а також для певних галузей економіки. Розроблені господарюючими суб’єктами (підприємцями) правила професійної етики у конкуренції погоджуються з Антимонопольним комітетом України Правила професійної етики у конкуренції погоджуються Антимонопольним комітетом України в установленому ним порядку .

Правила професійної етики у конкуренції можуть використовуватись при укладанні договорів, розробці установчих та інших документів господарюючих суб’єктів (підприємців) суб’єктів господарювання .

Смотрите еще:

  • Статья 6 и 22 федерального закона о прокуратуре Статья 22. Полномочия прокурора Статья 22. Полномочия прокурора См. комментарии к статье 22 настоящего Федерального закона О конституционно-правовом смысле положений статьи 22 настоящего […]
  • Продажа квартиры с долей несовершеннолетнего и покупка в ипотеку Продажа квартиры с долей несовершеннолетнего Вопрос в следующем: какой порядок действия для продажи квартиры в Оренбургской обл. и покупки новой в Нижегородской. Ситуация: 2-комнатная […]
  • Рисковой договор страхования предпринимательского риска Страхование финансовых рисков При рассмотрении споров, связанных со страхованием, необходимо принять во внимание разъяснения, содержащиеся в Приказе МАП РФ от 20 мая 1998 г. N 160 "О […]
  • Часть 1 статья 165 уголовного кодекса рф Статья 165. Причинение имущественного ущерба путем обмана или злоупотребления доверием Информация об изменениях: Федеральным законом от 7 декабря 2011 г. N 420-ФЗ статья 165 изложена в […]
  • От какой цены мировой суд 1. По делам, рассматриваемым Верховным Судом Российской Федерации в соответствии с гражданским процессуальным законодательством Российской Федерации и законодательством об административном […]
  • Главный судебный пристав по ульяновской области Руководство Управления Тагаев Андрей Александрович Руководитель Управления Федеральной службы судебных приставов по Ульяновской области - главный судебный пристав Ульяновской […]
  • Закон об административных правонарушениях тульской области Закон Тульской области от 9 июня 2003 г. N 388-ЗТО "Об административных правонарушениях в Тульской области" (принят постановлением Тульской областной Думы от 22 мая 2003 г. N 44/1240) (с […]
  • Приговоры по ст 162 Приговоры по ст 162 ИМЕНЕМ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ г. Иркутск 18 июля 2012 года Октябрьский районный суд г. Иркутска в составе председательствующего судьи Тыняного В.А., при секретаре […]

Комментарии запрещены.