Коап ст 68 69

Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) 2018

КУпАП в останній чинній редакції від 28 серпня 2018 року.

Нові не набрали чинності редакції кодексу відсутні.

Кодекс України про адміністративні правопорушення – це кодифікований закон, що регламентує суспільні відносини щодо притягнення до адміністративної відповідальності. КУпАП України набрав чинності 7 грудня 1984 року. Кодекс про адміністративні правопорушення складається з 5 розділів і 33 глав і має таку структуру:

  • Загальні положення;
  • Адміністративне правопорушення і адміністративна діяльність. Цей розділ поділяється на загальну та особливу частину.
  • Органи, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення;
  • Основні положення щодо провадження в справах про адміністративні правопорушення;
  • Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.

Завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, конституційного ладу, власності, прав та інтересів підприємств, установ, організацій, встановлення правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання у громадян поваги до Конституції та інших законів України, поваги до гідності та честі інших громадян, виконання своїх обов’язків, правил співжиття, відповідальності перед суспільством.

Части кодексу

  • Кодекс України про адміністративні правопорушення КУпАПП (статті 1 — 212-20) (змін. 28.08.2018)
  • Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАПП) (статті 213 — 330) (змін. 28.08.2018)

Юрист-UA.Net постійно стежить за актуалізацією кодексів та законів.

Так, наприклад, Кодекс України про адміністративні правопорушення не має на даний момент ніяких нових запланованих редакційий.

Шансів знайти новішу чинну редакцію — немає.

Про забезпечення охорони та захисту прав інтелектуальної власності УЄФА під час проведення в Україні фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та Ліги чемпіонів У.

Про забезпечення охорони та захисту прав інтелектуальної власності УЄФА під час проведення в Україні фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 22, ст.194)

Цей Закон визначає систему основних заходів, спрямованих на створення належних умов для забезпечення охорони та захисту прав інтелектуальної власності УЄФА під час проведення в Україні фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) виключний період — проміжок часу, який починається за два тижні до початку проведення та закінчується через п’ять днів після проведення в Україні фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018;

2) засоби вторинного перепродажу квитків — будь-який онлайн-ресурс, що використовується за допомогою мережі Інтернет (веб-сайт, мобільний додаток тощо) з метою вторинного перепродажу квитків;

3) квиток — будь-який документ, повідомлення або код у будь-якій формі та на будь-якому носії, виданий УЄФА, який дає право відвідати фінальний матч Ліги чемпіонів УЄФА та/або Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018;

4) комерційна територія — територія та споруди, необхідні для дотримання принципу комерційної території, що включають:

а) стадіон, тренувальний центр, міжнародні центри мовлення, прес-центри, приміщення для проведення жеребкування, місце для розміщення вболівальників, місце для проведення інших заходів у рамках фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018 разом з оточуючими та прилеглими територіями, що перебувають під контролем відповідальних власників, та включають прес-центр, території для почесних гостей, території для проведення представницьких заходів та інші території, необхідні для дотримання принципу комерційної території;

б) усі території, що використовуються акредитованими представниками суб’єктів інформаційної діяльності у зв’язку з проведенням фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018, у тому числі центри акредитації, кімнати для роботи акредитованих представників та місця для автобусів позастудійної передачі;

в) території комерційного показу, призначені УЄФА для комерційних партнерів;

г) місця для проведення представницьких заходів почесних гостей, комерційних партнерів та проведення офіційних представницьких прийомів УЄФА;

ґ) повітряний простір над кожним стадіоном;

д) відкриті території загального користування поблизу кожного стадіону в межах, установлених місцевою державною адміністрацією або органом місцевого самоврядування за погодженням з УЄФА;

е) будь-які інші споруди на будь-якому із стадіонів або поблизу них у межах, установлених місцевою державною адміністрацією за погодженням з УЄФА, які перебувають у власності чи під контролем відповідального власника та/або експлуатанта стадіону;

є) територію, прилеглу до стадіону та огороджену по периметру включно з огородженням;

ж) будь-які інші споруди, необхідні для дотримання принципу комерційної території;

5) комерційний партнер — юридична особа, якій УЄФА за письмовою угодою надала певні комерційні права, крім невідчужуваних;

6) комерційні права та інтереси УЄФА — права УЄФА, комерційних партнерів та учасників, пов’язані з проведенням фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018, включаючи (але не обмежуючись) права на отримання прибутку, рекламування, маркетинг, збут, ліцензування, комерційну концесію, спонсорство, опублікування, діяльність друкованих засобів масової інформації, телевізійне мовлення, запис і відтворення заходів у рамках фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018, інші охоронювані законами України права та інтереси;

7) логотип — офіційний логотип фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018, визначений УЄФА;

8) неуповноважена особа — будь-яка особа, відмінна від УЄФА, крім осіб, яким право на продаж квитків надано в письмовій формі безпосередньо УЄФА;

9) об’єкти права інтелектуальної власності УЄФА — позначення, винаходи, промислові зразки, твори, статистичні, інформаційні та інші дані (впорядковані чи внесені в базу даних у будь-якій формі або в будь-якому форматі чи в іншому вигляді), бази даних, інші об’єкти права інтелектуальної власності УЄФА, комерційних партнерів та учасників (зареєстровані чи незареєстровані);

10) паразитичний маркетинг (амбуш-маркетинг) — будь-який вид діяльності, пов’язаний або такий, що має на меті бути пов’язаним, з проведенням фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018, щодо маркетингу, реклами, зв’язків з громадськістю або будь-якої іншої промоційної діяльності, що здійснюється з метою отримання вигоди від використання репутації УЄФА, комерційних партнерів, учасників та фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018 особою, яка не має на це відповідного дозволу УЄФА;

11) позначення — зареєстровані чи незареєстровані торговельні марки, найменування, емблеми, гасла, підписи, символи, зразки, логотипи, відзняті фото-, відеоматеріали, кольори та їх комбінації, зображення та/або анімації; інформація, за якою можна ідентифікувати Лігу чемпіонів УЄФА та/або Лігу чемпіонів УЄФА серед жінок, учасників, комерційних партнерів або УЄФА (їх неофіційно вживані назви тощо); логотип, приз, талісман та всі ідентифікуючі відзняті рекламні матеріали, звуки та музичні твори (за наявності), що використовуються УЄФА, учасниками, комерційними партнерами та іншими особами з дозволу УЄФА у зв’язку з проведенням фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018;

12) права інтелектуальної власності УЄФА — права УЄФА, комерційних партнерів та учасників на об’єкти права інтелектуальної власності УЄФА;

13) приз — приз (кубок) Ліги чемпіонів УЄФА та Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок;

14) приймаюче місто — місто, в якому проводяться фінальні матчі Ліги чемпіонів УЄФА та Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018;

15) принцип комерційної території — принцип, згідно з яким:

а) комерційна територія повинна бути доступною для УЄФА як вільна від будь-яких договірних зобов’язань (у тому числі зобов’язань, що виникають відповідно до рекламних та спонсорських договорів, договорів про права на назви, договорів про оренду та користування, а також зобов’язань, що можуть обмежувати в будь-який спосіб можливість УЄФА щодо надання особам права продавати чи поширювати будь-які товари в межах комерційної території), без зарезервованих місць чи площ, вільна від будь-яких договірних умов, що передбачають домовленості про таке резервування;

б) комерційна територія повинна бути вільною та не містити жодної реклами, розміщеної без дозволу УЄФА;

в) єдиною допустимою рекламою в межах комерційної території є реклама, розміщена з дозволу УЄФА (комерційна територія не повинна містити рекламу, вивіски чи інші комерційні позначення на секторах, табло, сидіннях, спинках сидінь, годинниках, відеоекранах, на уніформі персоналу, свідоцтвах про акредитацію, на огородженні чи будь-де всередині, навколо комерційної території, у тому числі в повітряному просторі, які не розміщені УЄФА або не відповідають інструкціям УЄФА);

16) публічне сповіщення — передача в ефір за допомогою радіохвиль, лазерних променів, гамма-променів тощо, у тому числі з використанням супутників, або передача на відстань за допомогою проводів чи будь-якого виду наземного, підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) заходів у рамках фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018, у тому числі матчів та їх фрагментів, у прямому ефірі (наживо), в записі чи із затримкою в часі, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі такі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті;

17) стадіон (стадіони) — стадіони, на яких проводяться фінальні матчі Ліги чемпіонів УЄФА та Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018, разом з усіма іншими спорудами, розташованими в межах території, що оточує відповідний стадіон (перебуває під виключним контролем УЄФА протягом виключного періоду);

18) талісман — офіційний талісман Ліги чемпіонів УЄФА та/або Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018, визначений УЄФА;

19) УЄФА — Об’єднання європейських футбольних асоціацій;

20) уповноважена особа — УЄФА як особа, що здійснює продаж квитків на фінальні матчі Ліги чемпіонів УЄФА та Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018, а також особи, яким право на продаж квитків надано безпосередньо УЄФА;

21) учасники — команди, які здобули право на участь у фінальних матчах Ліги чемпіонів УЄФА та Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018.

Стаття 2. Мета Закону

1. Метою цього Закону є визначення системи основних заходів, спрямованих на створення належних умов для забезпечення охорони та захисту прав інтелектуальної власності УЄФА під час проведення в Україні фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018.

Стаття 3. Законодавство у сфері охорони та захисту прав інтелектуальної власності УЄФА

1. Законодавство у сфері охорони та захисту прав інтелектуальної власності УЄФА під час проведення в Україні фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018 складається з цього Закону, інших законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у зазначеній сфері.

Стаття 4. Дія Закону

1. Дія цього Закону поширюється на всю територію України в межах виключного періоду.

Розділ II
ВІДНОСИНИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ТА ЗАХИСТУ ПРАВ УЄФА, ПОВ’ЯЗАНИХ З ПРОВЕДЕННЯМ В УКРАЇНІ ФІНАЛЬНИХ МАТЧІВ ЛІГИ ЧЕМПІОНІВ УЄФА ТА ЛІГИ ЧЕМПІОНІВ УЄФА СЕРЕД ЖІНОК СЕЗОНУ 2017/2018

Стаття 5. Розпорядження інтелектуальною власністю УЄФА

1. Розпорядження інтелектуальною власністю УЄФА здійснюється виключно УЄФА.

Стаття 6. Забезпечення охорони та захисту прав інтелектуальної власності УЄФА

1. Для забезпечення охорони комерційних прав та інтересів УЄФА, а також прав інтелектуальної власності УЄФА під час виключного періоду встановлюється заборона використання об’єктів інтелектуальної власності УЄФА, заборона паразитичного маркетингу (амбуш-маркетингу), заборона порушення принципу комерційної території та заборона продажу квитків неуповноваженими особами.

Стаття 7. Заборона використання об’єктів інтелектуальної власності УЄФА

1. Під час виключного періоду забороняється без дозволу УЄФА:

1) пряме чи опосередковане та в будь-який інший спосіб використання (з комерційною чи некомерційною метою) об’єктів права інтелектуальної власності УЄФА, а також об’єктів, що можуть створювати помилкове враження щодо справжнього їх правовласника, у тому числі (але не обмежуючись) використання об’єктів права інтелектуальної власності УЄФА під час виготовлення товару, нанесення їх на будь-який товар, упаковку, в якій міститься товар, вивіску, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, а також продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

2) пропонування та надання будь-якої послуги з використанням об’єктів права інтелектуальної власності УЄФА, розповсюдження таких товарів та послуг, у тому числі поширення товарів та послуг з метою реклами, на платній чи безоплатній основі;

3) використання об’єктів права інтелектуальної власності УЄФА в діловій документації чи рекламі, в мережі Інтернет чи під час телерадіомовлення, у тому числі під час публічного сповіщення;

4) внесення до реєстрів, створених відповідно до законодавства, найменувань юридичних осіб, комерційних найменувань, назв друкованих засобів масової інформації, назв сортів рослин, доменних імен мережі Інтернет тощо, які відтворюють або імітують об’єкти права інтелектуальної власності УЄФА;

5) подання на державну реєстрацію об’єктів авторського права і (або) суміжних прав та договорів, що стосуються майнових авторських і суміжних прав на твори, в яких відтворюються або імітуються об’єкти права інтелектуальної власності УЄФА.

Стаття 8. Заборона паразитичного маркетингу (амбуш-маркетингу)

1. Протягом виключного періоду забороняються прояви паразитичного маркетингу (амбуш-маркетингу), зокрема:

1) самовільне використання об’єктів права інтелектуальної власності УЄФА, позначень, що схожі до ступеня змішування з об’єктами права інтелектуальної власності УЄФА, або будь-якої їх комбінації чи комбінації елементів цих об’єктів, здійснення будь-яких рекламних чи громадських заходів, що викликають або можуть викликати у громадськості помилкове враження про зв’язок з УЄФА, комерційними партнерами, учасниками чи з будь-якою діяльністю, пов’язаною з проведенням фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та/або Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018;

2) самовільне використання об’єктів права інтелектуальної власності УЄФА, що викликає у громадськості асоціацію з проведенням фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та/або Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018 або створює враження, що такі об’єкти використовуються з дозволу УЄФА;

3) вчинення особою, яка не є комерційним партнером, дій, що створюють враження, ніби така особа є комерційним партнером, зокрема, використання під час заходів у рамках фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та/або Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018 та їх висвітлення логотипів, позначень та будь-яких інших об’єктів права інтелектуальної власності УЄФА без дозволу УЄФА;

4) самовільне розміщення на будівлях та інших об’єктах інфраструктури приймаючого міста реклами та фресок з прямим чи непрямим посиланням на УЄФА, фінальні матчі Ліги чемпіонів УЄФА та/або Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018, комерційних партнерів або учасників;

5) публічне сповіщення або будь-яке інше використання відеозаписів (фрагментів) фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та/або Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018 в комерційних цілях без дозволу УЄФА;

6) публічна демонстрація та публічний показ заходів у рамках фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та/або Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018, у тому числі матчів та їх фрагментів, у прямому ефірі (наживо), в записі чи із затримкою в часі без дозволу УЄФА;

7) використання квитків на фінальні матчі Ліги чемпіонів УЄФА та/або Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018 в комерційних цілях, зокрема, для розповсюдження або рекламування будь-яких товарів чи послуг, використання таких квитків як призу у змаганні чи у грі, у тому числі на тоталізаторі або як частини туристичного контракту, неуповноваженими особами;

8) використання інформації (окремо чи в комбінації) щодо характерних ознак фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та/або Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018 у спосіб, що має на меті використання репутації УЄФА та Ліги чемпіонів УЄФА без дозволу УЄФА, зокрема, дати і місця проведення фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та/або Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018, імен учасників команд тощо;

9) інші дії, спрямовані на використання репутації УЄФА та Ліги чемпіонів УЄФА, в комерційних цілях без дозволу УЄФА.

Стаття 9. Заборона порушення принципу комерційної території

1. Порушенням принципу комерційної території вважається:

1) виникнення будь-яких договірних зобов’язань (у тому числі зобов’язань, що виникають відповідно до рекламних та спонсорських договорів, договорів про права на назви, договорів про оренду та користування, а також зобов’язань, що можуть обмежувати в будь-який спосіб можливості УЄФА щодо надання особам права продавати чи поширювати будь-які товари в межах комерційної території), резервування місць чи площ, а також виникнення будь-яких договірних зобов’язань, які передбачають домовленості про таке резервування щодо комерційної території, що призводить до обмеження її доступності для УЄФА у виключний період;

2) розміщення та розповсюдження будь-якої реклами в межах комерційної території без дозволу УЄФА, у тому числі (але не обмежуючись) поширення листівок, розміщення вивісок чи інших комерційних позначень на секторах, табло, сидіннях, спинках сидінь, годинниках, відеоекранах, уніформі персоналу, свідоцтвах про акредитацію, на огородженні чи будь-де всередині, навколо комерційної території, у тому числі в повітряному просторі та на території підземних споруд (підземні переходи, станції метрополітену тощо) у виключний період;

3) без отримання відповідного дозволу УЄФА обладнання торговельних точок (у тому числі тимчасових), пропонування до продажу та продаж будь-яких товарів і послуг, поширення товарів і послуг (у тому числі рекламного характеру) на безоплатній основі в межах комерційної території у виключний період, що викликає або може викликати у громадськості асоціацію цих товарних точок або таких товарів і послуг з проведенням фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та/або Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018 чи створює або може створювати враження, що зазначені товарні точки або товари і послуги авторизовано УЄФА.

Стаття 10. Заборона продажу квитків неуповноваженими особами

1. Продаж квитків на фінальні матчі Ліги чемпіонів УЄФА та/або Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018 забороняється усім, крім уповноважених осіб.

2. Продажем квитків неуповноваженою особою вважається, зокрема:

1) пропозиція неуповноваженої особи продати квиток;

2) виставлення неуповноваженою особою квитка на продаж;

3) рекламування неуповноваженою особою того, що квиток доступний для придбання;

4) перепродаж або передача неуповноваженою особою квитків шляхом використання засобів вторинного перепродажу квитків;

5) передача або поставка, або пропозиція щодо передачі чи поставки квитка неуповноваженою особою;

6) використання квитків неуповноваженою особою у різноманітних розіграшах для просування товарів чи послуг.

Стаття 11. Забезпечення захисту прав УЄФА, пов’язаних з проведенням в Україні фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018

1. Захист прав УЄФА, пов’язаних з проведенням фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та/або Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018, здійснюється шляхом запобігання порушенню вимог законодавства щодо набуття УЄФА прав інтелектуальної власності в Україні, порушенню прав інтелектуальної власності УЄФА, паразитичному маркетингу (амбуш-маркетингу), порушенню принципу комерційної території, продажу квитків неуповноваженими особами шляхом негайного припинення зазначених порушень, а також вжиття відповідних заходів щодо відновлення порушених прав УЄФА.

2. Центральні органи виконавчої влади забезпечують захист прав УЄФА, пов’язаних з проведенням фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та/або Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018, з урахуванням положень цього Закону.

3. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування сприяють забезпеченню охорони та захисту прав УЄФА, пов’язаних з проведенням фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та/або Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018, у межах повноважень, передбачених законами України, та відповідно до угод, укладених з УЄФА.

Стаття 12. Відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності УЄФА під час проведення в Україні фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та/або Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018

1. У разі вчинення особою дій, передбачених статтями 7-10 цього Закону, така особа притягається до відповідальності відповідно до закону.

Розділ III
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня завершення виключного періоду (1 червня 2018 року), крім пункту 2 цього розділу, який втрачає чинність 31 грудня 2018 року.

2. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

1) главу 6 доповнити статтею 51 — 3 такого змісту:

» Стаття 51 — 3 . Продаж квитків на фінальні матчі Ліги чемпіонів УЄФА або Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018

1. Продаж квитків на фінальні матчі Ліги чемпіонів УЄФА або Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018 неуповноваженою особою, у тому числі пропозиція неуповноваженої особи продати квиток, виставлення неуповноваженою особою квитка на продаж, рекламування неуповноваженою особою того, що квиток доступний для придбання, перепродаж або передача неуповноваженою особою квитків шляхом використання засобів вторинного перепродажу квитків, передача або поставка, або пропозиція щодо передачі або поставки квитка неуповноваженою особою, використання квитків неуповноваженою особою у різноманітних розіграшах для просування товарів чи послуг, —

тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією квитків»;

2) статтю 221 після цифр «51 — 2 » доповнити цифрами «51 — 3 «;

3) абзац другий пункту 1 частини першої статті 255 після цифр «51 — 2 » доповнити цифрами «51 — 3 «;

4) частину другу статті 277 після цифр «51» доповнити цифрами «51 — 3 «.

3. Кабінету Міністрів України протягом трьох днів з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Про правовий статус осіб, зниклих безвісти

Про правовий статус осіб, зниклих безвісти

Цей Закон визначає правовий статус осіб, зниклих безвісти, та забезпечує правове регулювання відносин, пов’язаних із встановленням та обліком, розшуком і соціальним захистом таких осіб та їхніх родичів.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

вилучення тіл (останків) померлих (загиблих) осіб — комплекс виконуваних кваліфікованим персоналом заходів та робіт, спрямованих на вилучення тіл (останків) померлих (загиблих) з їх місцезнаходження на місцевості або з необлікованих поховань з метою ідентифікації останків та їх подальшого перепоховання відповідно до ритуальних (релігійних) обрядів;

Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, — електронна база даних, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, їх невпізнані останки, наявність чи відсутність рішення суду про визнання осіб, зниклих безвісти, безвісно відсутніми або оголошення померлими, а також інших даних, що використовуються для забезпечення обліку осіб, зниклих безвісти, з метою їх розшуку;

заявник — особа, яка подала заяву про розшук особи, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування;

ідентифікація тіл (останків) померлих (загиблих) осіб — комплекс експертних (лабораторних) дослідницьких заходів, спрямованих на достовірне встановлення особистості невпізнаного тіла;

інформація, що може сприяти розшуку особи, зниклої безвісти, — будь-які відомості та/або дані про особу, зниклу безвісти, що можуть сприяти визначенню її місцеперебування, ідентифікації невпізнаних останків, визначенню місця поховання або місцезнаходження останків померлої особи;

медична ідентифікація тіл (останків) померлих (загиблих) осіб — процес та результат визначення належності останків конкретній особі шляхом порівняння відомої інформації про особу, зниклу безвісти (прижиттєвої інформації), та інформації, отриманої за результатами дослідження мертвого тіла (посмертної інформації);

невпізнані останки померлої особи — останки людини (тіло або частини тіла), належність яких конкретній особі не може бути встановлена без проведення додаткових заходів для ідентифікації;

особа, зникла безвісти, — фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук;

особа, зникла безвісти у зв’язку зі збройним конфліктом, — особа, яка зникла безвісти в зоні збройного конфлікту під час проходження нею військової служби або за будь-яких інших обставин, що підтверджують факт перебування особи у цій зоні;

особа, зникла безвісти за особливих обставин, — особа, зникла безвісти у зв’язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, заворушеннями всередині держави або у зв’язку з надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру або іншими подіями, що можуть спричинити масову загибель людей;

посмертна інформація — обставини смерті (зникнення), фізичні дані, дані медичної історії, особисті прикмети, стоматологічні дані, антропологічні дані та генетичний профіль;

пошукова група — гуманітарна місія органів, уповноважених на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти, а також на виконання інших функцій, пов’язаних з реалізацією цього Закону, організацій та/або окремих осіб, спрямована на пошук осіб, зниклих безвісти, їх останків, розшук і фіксацію місць поховання осіб, зниклих безвісти, проведення вилучення тіл (останків) померлих (загиблих) осіб та вивезення їх останків. Пошукові групи мають право збирати відомості, інформацію, людські останки та інші матеріали за погодженням з Національною поліцією України. З цією метою, за потреби, з дозволу Комісії з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, пошукові групи мають право встановлювати контакти з юридичними та фізичними особами на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях. Порядок створення та діяльності пошукових груп визначається Кабінетом Міністрів України;

родич особи, зниклої безвісти, — батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брати та сестри, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач, усиновлений, опікун, піклувальник, особа, яка перебуває під опікою чи піклуванням, а також, для цілей цього Закону, чоловік, дружина та особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки;

судово-медична ідентифікація тіл (останків) померлих (загиблих) осіб — комплекс заходів та методів, спрямованих на достовірне встановлення належності останків конкретній особі з використанням словесного портрета, стоматологічних даних, особливих прикмет, генетичного аналізу тканин у зіставленні з прижиттєво задокументованими медичними та антропологічними даними.

Термін «збройний конфлікт» у цьому Законі вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», Указі Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України», Женевських конвенціях про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року та Додаткових протоколах до них від 8 червня 1977 року.

Стаття 2. Законодавство про правовий статус осіб, зниклих безвісти

1. Правовий статус осіб, зниклих безвісти, визначається цим Законом та іншими законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. У разі якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила, передбачені таким міжнародним договором.

Стаття 3. Сфера дії Закону

1. Цей Закон поширюється на суспільні правовідносини, пов’язані з набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти в умовах збройного конфлікту, у зв’язку з воєнними діями, заворушеннями всередині держави, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, іншими подіями, що можуть спричинити масову загибель людей, а також осіб, зниклих безвісти за будь-яких інших обставин.

Стаття 4. Набуття правового статусу особи, зниклої безвісти

1. Особа набуває статусу такої, що зникла безвісти, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи безвісти та її розшук або за рішенням суду.

2. Особа вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.

3. Надання особі статусу зниклої безвісти відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.

4. Якщо особа, зникла безвісти, оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не встановлено, проведення розшуку такої особи в розумінні цього Закону не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.

Іноземець чи особа без громадянства, яка зникла на території України, набуває правового статусу особи, зниклої безвісти, в порядку, передбаченому цим Законом, якщо така особа перебувала на території України на законних підставах.

Розділ II
ПРАВА ОСІБ, ЗНИКЛИХ БЕЗВІСТИ, ТА ЇХНІХ РОДИЧІВ. ПРАВОВІ НАСЛІДКИ НАБУТТЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ОСОБИ, ЗНИКЛОЇ БЕЗВІСТИ

Стаття 5. Права особи, зниклої безвісти

1. Особа, зникла безвісти, має всі права, гарантовані Конституцією та законами України, а також має право на всебічне розслідування обставин її зникнення та встановлення її місцеперебування.

Держава зобов’язана вжити всіх можливих заходів для розшуку особи, зниклої безвісти.

2. Права та інтереси особи, зниклої безвісти, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом, або оголошення її померлою відповідно до законодавства.

3. У разі якщо особа, зникла безвісти на території України, є громадянином іншої держави, Національна поліція України зобов’язана в установленому законодавством порядку повідомити уповноважені органи держави, громадянином якої така особа є, про факт її зникнення та про результати її розшуку.

Стаття 6. Права родичів осіб, зниклих безвісти

1. Будь-яка особа має право знати про долю своїх родичів, які зникли безвісти, що включає отримання достовірних відомостей про їх місцеперебування, обставини загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме), а також право отримати їх останки.

2. Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України.

3. Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти, зобов’язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку у порядку, встановленому цим Законом, родичам таких осіб.

4. Члени сім’ї особи, зниклої безвісти, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством.

Члени сім’ї особи, зниклої безвісти, мають право на призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника з урахуванням таких особливостей:

1) непрацездатні члени сім’ї особи, зниклої безвісти, які були на її утриманні, незалежно від наявного в особи, зниклої безвісти, страхового стажу, мають право на отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника у порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якщо інше не передбачено цим Законом. Дітям особи, зниклої безвісти, пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні такої особи. Батьки і чоловік (дружина) особи, зниклої безвісти, які не були на її утриманні, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, якщо внаслідок такого зникнення вони втратили джерело засобів до існування;

2) право на отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника з урахуванням положень цього Закону виникає через один місяць з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

3) пенсія у зв’язку з втратою годувальника виплачується членам сім’ї особи, зниклої безвісти, з урахуванням положень цього Закону за весь час, протягом якого особа, зникла безвісти, зберігає цей правовий статус;

4) право на отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника припиняється з дня, наступного за днем внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відмітки про встановлення місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків особи, зниклої безвісти;

5) смерть особи, яка мала статус зниклої безвісти, чи визнання її померлою у встановленому законодавством порядку надає родичам такої особи право на звернення для отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника на загальних підставах, передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

5. Громадяни, громадські організації, юридичні особи приватного права можуть за їх згодою залучатися Національною поліцією України до розшуку осіб, зниклих безвісти.

Громадяни, громадські організації, юридичні особи приватного права з власної ініціативи, за погодженням з Національною поліцією України, мають право брати участь у розшуку осіб, зниклих безвісти, надавати допомогу і сприяння органам Національної поліції України у розшуку таких осіб у формах, не заборонених законодавством.

Громадяни, які беруть участь у розшуку осіб, зниклих безвісти, мають право отримувати від державних органів інформацію про особу, зниклу безвісти, маршрут та територію, на яких доцільно проводити розшук, іншу інформацію, яка може сприяти ефективному розшуку особи, зниклої безвісти, крім даних, які отримано у результаті слідчих дій чи оперативно-розшукової діяльності.

Стаття 7. Заборона дискримінації

1. Будь-яка дискримінація осіб, зниклих безвісти, та їхніх родичів за ознакою раси, кольору шкіри, статі, віросповідання, політичних чи інших поглядів, національного чи соціального походження, належності до будь-якої соціальної групи, території походження чи зникнення, економічного чи соціального становища, сексуальної орієнтації, фізичних можливостей чи за іншими ознаками забороняється.

Стаття 8. Правові наслідки набуття правового статусу особи, зниклої безвісти

1. Набуття правового статусу особи, зниклої безвісти, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.

2. З моменту внесення даних про особу, зниклу безвісти, до Єдиного реєстру досудових розслідувань над майном такої особи може бути встановлено опіку в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.

Опікун над майном особи, зниклої безвісти, здійснює управління цим майном, а також забезпечує виконання зобов’язань такої особи за рахунок цього майна.

Опіка над майном особи, зниклої безвісти, припиняється у разі скасування судового рішення про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

3. У разі якщо обидва з батьків дитини є особами, зниклими безвісти, над такою дитиною встановлюється опіка/піклування у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.

Якщо на утриманні особи, зниклої безвісти, були повнолітні особи, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки, над такими особами встановлюється опіка.

4. Набуття правового статусу особи, зниклої безвісти, не змінює її сімейного стану до моменту розірвання шлюбу за заявою другого з подружжя внаслідок визнання особи безвісно відсутньою або до моменту оголошення такої особи померлою.

5. За особою, зниклою безвісти, зберігаються місце роботи та займана посада, але не більш як до моменту визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 9. Особливості правового статусу осіб, уповноважених на виконання функцій держави, які зникли безвісти у зв’язку з виконанням службових обов’язків під час збройного конфлікту, воєнних дій, заворушень всередині держави, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру

1. За особою, уповноваженою на виконання функцій держави, яка зникла безвісти під час збройного конфлікту, воєнних дій, заворушень всередині держави або у зв’язку з виконанням службових обов’язків з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, зберігаються місце роботи, займана посада та середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування, але не більш як до моменту оголошення такої особи померлою у порядку, встановленому законодавством.

2. Особам, які зникли безвісти під час проходження військової служби внаслідок збройного конфлікту та/або воєнних дій, надаються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими законами України.

3. Виплати в межах середнього заробітку у випадках, передбачених цією статтею, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розділ III
КОМІСІЯ З ПИТАНЬ ОСІБ, ЗНИКЛИХ БЕЗВІСТИ ЗА ОСОБЛИВИХ ОБСТАВИН

Стаття 10. Комісія з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин

1. Комісія з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (далі — Комісія), є постійно діючим консультативно-дорадчим органом Кабінету Міністрів України, що утворюється з метою забезпечення координації діяльності державних органів, уповноважених на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти, у тому числі розшук осіб, зниклих безвісти в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та осіб, зниклих безвісти у зв’язку із збройним конфліктом, воєнними діями, заворушеннями всередині держави або у зв’язку з надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру або іншими подіями, що можуть спричинити масову загибель людей.

Залучення зусиль національних та міжнародних організацій для розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

2. Основним завданням Комісії є з’ясування долі та місця перебування осіб, зниклих безвісти за обставин, визначених у частині першій цієї статті, зокрема, які зникли:

1) під час участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;

2) під час постійного проживання або тимчасового перебування в районі проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;

3) під час постійного проживання або тимчасового перебування на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях;

4) під час збройного конфлікту чи воєнних дій на території України;

5) під час масових заворушень всередині держави;

6) у зв’язку з надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру або іншими подіями, що можуть спричинити масову загибель людей.

3. До складу Комісії включаються представники, визначені:

1) Національною поліцією України;

2) Службою безпеки України;

3) Генеральною прокуратурою України;

4) Міністерством оборони України;

5) комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого віднесено питання захисту прав людини;

6) Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини;

7) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню;

8) центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань застосування норм міжнародного гуманітарного права на території України;

9) міжнародним Комітетом Червоного Хреста, національними та міжнародними організаціями, що здійснюють свою діяльність у сфері розшуку осіб, зниклих безвісти, які обираються у порядку, встановленому положенням про Комісію (за згодою).

Чисельність та персональний склад Комісії затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Матеріально-технічне забезпечення діяльності Комісії здійснює Секретаріат Кабінету Міністрів України.

Положення про Комісію затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Комісії.

4. Члени Комісії (крім голови Комісії) виконують свої повноваження на громадських засадах.

На першому засіданні Комісії з числа членів Комісії шляхом відкритого голосування обирається голова Комісії строком на сім років. Голова Комісії очолює Комісію, діє від імені Комісії у відносинах з юридичними та фізичними особами, керує секретаріатом Комісії, розглядає матеріали справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 188 — 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та виконує інші обов’язки і повноваження, передбачені положенням про Комісію.

Організаційне забезпечення діяльності Комісії здійснює секретаріат Комісії. Голова Комісії та працівники секретаріату Комісії здійснюють свою діяльність на постійній трудовій основі. Чисельність, структура секретаріату Комісії та його функціональні обов’язки затверджуються Комісією за поданням голови Комісії.

Голова Комісії може бути звільнений з посади шляхом переобрання у порядку, визначеному положенням про Комісію, або за власним бажанням.

Стаття 11. Основні повноваження Комісії з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин

1. Основними повноваженнями Комісії є:

1) координація діяльності державних органів, уповноважених на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

2) координація діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування у сфері розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

3) координація діяльності об’єднань громадян, міжнародних гуманітарних організацій, пошукових груп та осіб, залучених до розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, ідентифікації їх останків;

4) підготовка і надання Прем’єр-міністру України аналітичних матеріалів та пропозицій щодо заходів з удосконалення системи розшуку осіб, зниклих безвісти, у тому числі проектів стратегічних та програмних документів Кабінету Міністрів України із зазначених питань, а також планів заходів;

5) підготовка і надання рекомендацій органам державної влади щодо виконання міжнародних зобов’язань України стосовно осіб, зниклих безвісти, у тому числі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

6) взаємодія з органами державної влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, громадськими організаціями, професійними спілками, організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також з підприємствами, установами та організаціями щодо розшуку осіб, зниклих безвісти, у тому числі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

7) участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з питань розшуку осіб, зниклих безвісти, та визначення їх правового статусу;

8) підготовка і надання рекомендацій органам державної влади щодо виконання міжнародних зобов’язань України стосовно осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

9) збір та управління інформацією, необхідною для здійснення розшуку осіб, зниклих безвісти;

10) забезпечення обміну інформацією, необхідною для здійснення розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, між Комісією та державними органами, уповноваженими на їх облік та/або розшук;

11) співпраця з відповідними підрозділами центральних органів виконавчої влади, уповноважених на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з метою ефективного розшуку таких осіб;

12) утворення за погодженням з Національною поліцією України, Службою безпеки України та Об’єднаним оперативним штабом Збройних Сил України та керівництво пошуковими групами (гуманітарними місіями), діяльність яких спрямована на пошук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, їх останків, розшук і фіксацію місць поховання таких осіб, проведення вилучення тіл (останків) померлих (загиблих) осіб та вивезення їх останків, здійснення пошукових дій, у тому числі в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях;

13) ведення переговорів з гуманітарними місіями, громадськими організаціями та фізичними особами, які здійснюють діяльність та/або перебувають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях з метою розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у встановленому законодавством порядку;

14) забезпечення ведення Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

15) здійснення моніторингу виконання Національною поліцією України заходів щодо розшуку осіб, зниклих безвісти, у тому числі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

16) сприяння поверненню останків та особистих речей особи, зниклої безвісти, її родичам;

17) здійснення комунікації з родичами осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та надання їм у межах, визначених законодавством, інформації про хід розшуку та його результати;

18) вирішення інших питань, визначених положенням про Комісію.

Розділ IV
ЄДИНИЙ РЕЄСТР ОСІБ, ЗНИКЛИХ БЕЗВІСТИ ЗА ОСОБЛИВИХ ОБСТАВИН

Стаття 12. Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин

1. Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (далі — Реєстр), створюється з метою збирання, накопичення та централізації відомостей про таких осіб, а також обліку інформації, необхідної для їх ефективного розшуку.

2. Відомості в Реєстрі накопичуються та зберігаються з метою обліку інформації, необхідної для розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

3. Держателем Реєстру є Комісія.

Держатель має право доступу до відомостей, внесених до Реєстру, у повному обсязі.

Держатель визначає механізм інформаційної взаємодії між Реєстром та Єдиним реєстром досудових розслідувань, іншими базами даних органів державної влади.

4. Адміністратором Реєстру є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України і уповноважене ним на ведення Реєстру.

5. Адміністратор Реєстру здійснює заходи щодо створення і супроводження програмного забезпечення Реєстру, збереження та захисту бази даних, відповідає за його функціонування, надає доступ до його розділів у порядку, визначеному цим Законом, забезпечує реєстрацію такого доступу та збереження відомостей про кожний доступ.

6. Порядок ведення Реєстру встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 13. Структура та відомості Реєстру

1. У Реєстрі містяться відомості про:

1) розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

2) інформація, що дає змогу ідентифікувати особу, зниклу безвісти за особливих обставин, до якої належать ім’я особи, місце та дата її народження, сімейний стан, місце її проживання, територія, на якій відбулося зникнення, обставини та час зникнення, прикмети особи, яка зникла безвісти за особливих обставин, тощо;

3) наявність або відсутність судового рішення про визнання розшукуваних осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, безвісно відсутніми або оголошення їх померлими у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України;

4) інформацію про невпізнані останки осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та пов’язані з ними речі;

5) іншу інформацію, що може сприяти розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин.

Стаття 14. Внесення відомостей до Реєстру

1. Внесення до Реєстру загальних відомостей про розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, здійснюється Комісією, Національною поліцією України, Службою безпеки України, Міністерством оборони України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, Національною гвардією України та місцевими органами виконавчої влади.

2. Внесення відомостей до Реєстру щодо наявності інформації про зникнення особи за особливих обставин або заяви про розшук такої особи та безпосереднього розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, здійснюється Національною поліцією України.

3. Внесення інформації про наявність або відсутність рішення суду про визнання розшукуваних осіб зниклими безвісти за особливих обставин, безвісно відсутніми або оголошення їх померлими у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, здійснюється судами.

4. Внесення відомостей до розділу Реєстру, що містить відомості про невпізнані останки та пов’язані з ними речі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, здійснюється Національною поліцією України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства, та місцевими органами виконавчої влади.

5. Органи, зазначені в частинах першій — четвертій цієї статті, зобов’язані вносити відомості до Реєстру протягом 24 годин з моменту їх отримання.

6. Комісія здійснює перевірку правильності внесення відомостей до Реєстру.

7. Протягом 24 годин з моменту встановлення місцеперебування особи, зниклої безвісти, особи, зниклої безвісти за особливих обставин, її місця поховання чи місцезнаходження її останків у відповідному розділі Реєстру Національна поліція України робить відмітку про те, що особу знайдено.

8. Протягом 24 годин з моменту визнання судом особи, зниклої безвісти за особливих обставин, безвісно відсутньою або оголошення її померлою відповідно до Цивільного кодексу України та в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, суд, який прийняв відповідне рішення, робить відповідну відмітку в Реєстрі.

Стаття 15. Порядок надання інформації з Реєстру

1. Особи, які зникли безвісти за особливих обставин та місце перебування яких встановлено, мають право отримати про себе інформацію з Реєстру в порядку, передбаченому законодавством.

2. Інформація про осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, що міститься в Реєстрі, може надаватися родичам таких осіб, заінтересованим особам, заявнику, органам, уповноваженим на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти, у межах та обсязі, визначених цим Законом та законодавством, на підставі запиту про надання інформації, поданого до Комісії.

3. Комісія розглядає запит про надання інформації та приймає відповідне рішення протягом п’яти робочих днів.

Комісія надає запитувану інформацію з Реєстру протягом 10 робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.

4. Рішення Комісії може бути оскаржено в судовому порядку.

Стаття 16. Захист персональних даних

1. Метою обробки персональних даних, що зберігаються у Реєстрі, є забезпечення реалізації відносин, пов’язаних з набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та виконання органами, визначеними цим Законом, повноважень, спрямованих на встановлення місця перебування осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

2. Обробка персональних даних здійснюється виключно для досягнення мети, визначеної цим Законом, з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних.

3. Персональні дані, що зберігаються у Реєстрі, не можуть бути розкриті або передані особам та органам, не визначеним статтею 14 цього Закону, крім випадків, встановлених законодавством.

Розділ V
РОЗШУК ОСІБ, ЗНИКЛИХ БЕЗВІСТИ

Стаття 17. Органи, уповноважені на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти

1. До органів, уповноважених на облік осіб, зниклих безвісти, а також на виконання інших функцій, пов’язаних з реалізацією цього Закону, належать:

1) Національна поліція України;

2) Комісія з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

3) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;

4) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів;

5) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства;

6) органи прокуратури;

7) місцеві органи виконавчої влади.

2. До органів, уповноважених на облік осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, а також на виконання інших функцій, пов’язаних з реалізацією цього Закону, належать:

1) Комісія з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

2) Міністерство оборони України;

3) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;

4) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів;

5) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації;

6) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню;

7) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства;

8) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань застосування норм міжнародного гуманітарного права на території України;

9) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону;

10) Національна гвардія України;

11) Національна поліція України;

12) Служба безпеки України;

13) органи прокуратури;

14) місцеві органи виконавчої влади.

3. До органів, уповноважених на розшук осіб, зниклих безвісти, а також на виконання інших функцій, пов’язаних з реалізацією цього Закону, належать Національна поліція України та підрозділи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, визначені Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Стаття 18. Заява про розшук особи, зниклої безвісти

1. Заява про розшук особи, зниклої безвісти, подається до відповідного територіального органу Національної поліції України.

Заява про розшук особи, зниклої безвісти, може бути подана родичем такої особи, представником військового формування, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, об’єднанням громадян або будь-якою іншою особою, якій стало відомо про зникнення.

Заява про розшук особи, зниклої безвісти, може бути подана Комісією, якщо зазначені в абзаці другому цієї частини особи звернулися до неї з повідомленням про зникнення особи.

У заяві про розшук особи, зниклої безвісти, зазначається інформація, що може сприяти розшуку такої особи.

2. У разі отримання інформації про зникнення особи за особливих обставин або заяви про розшук такої особи Національна поліція України зобов’язана інформувати Комісію протягом трьох днів з моменту отримання такої інформації або заяви.

3. Відомості, зазначені у заяві про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, підлягають внесенню до Реєстру в порядку, передбаченому цим Законом, протягом 24 годин після отримання Комісією від Національної поліції України інформації про зникнення особи за особливих обставин або інформації про отримання заяви про розшук такої особи.

Стаття 19. Розшук особи, зниклої безвісти

1. З метою отримання інформації, що може сприяти розшуку особи, зниклої безвісти, Комісія направляє запити на отримання інформації до органів державної влади, зокрема органів, уповноважених на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти, у тому числі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб, об’єднань громадян та міжнародних гуманітарних організацій, що можуть володіти необхідною інформацією.

Керівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, зокрема органів, уповноважених на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти, у тому числі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, об’єднань громадян, до яких надійшов запит Комісії на отримання інформації, зобов’язані повідомити Комісію у письмовій формі про результати розгляду такого запиту у триденний строк з дня його одержання.

Якщо запит Комісії про отримання інформації з об’єктивних причин не може бути розглянуто у встановлений строк, керівник відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, у тому числі органу, уповноваженого на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти, у тому числі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, об’єднання громадян, до якого надійшов запит, зобов’язаний письмово повідомити про це Комісію та розглянути запит в інший строк, що не перевищує одного місяця з дня одержання запиту.

Якщо запит Комісії про отримання інформації з об’єктивних причин не може бути розглянуто протягом одного місяця з дня його одержання, керівник відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, у тому числі органу, уповноваженого на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти, у тому числі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, об’єднання громадян, до якого надійшов запит, продовжує вживати всіх можливих заходів з метою отримання інформації, що може сприяти розшуку особи, зниклої безвісти, та повідомляє про це Комісію із зазначенням причин, що унеможливлюють надання інформації у встановлений строк.

Органи, уповноважені на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти, у тому числі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, при виконанні запитів (звернень) заінтересованих організацій, установ, громадян щодо інформування про стан розшуку (ідентифікації) особи (трупа) не повідомляють результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, оперативних заходів, не розкривають методи та способи розшукової роботи. Зазначена норма цього Закону не поширюється на запити (звернення) до органів, уповноважених на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти, у тому числі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Комісії.

Ненадання керівником органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, у тому числі органу, уповноваженого на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти, у тому числі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, об’єднання громадян відповіді на запит (звернення) Комісії тягне за собою адміністративну відповідальність у порядку, визначеному законом.

2. Комісія узагальнює отриману інформацію та у триденний строк передає її до відповідного територіального органу Національної поліції України для вжиття заходів з розшуку особи, зниклої безвісти, про що повідомляє заявника.

3. Комісія здійснює моніторинг виконання заходів щодо розшуку осіб, зниклих безвісти, та осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, і має право витребувати у територіального органу Національної поліції України інформацію про результати виконання таких заходів на будь-якій стадії їх проведення на підставі запиту від заявника або за власною ініціативою.

4. Після закриття кримінального провадження щодо розшуку особи, зниклої безвісти, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідний територіальний орган Національної поліції України повідомляє про це Комісію не пізніше ніж у триденний строк із зазначенням підстав для прийняття такого рішення.

5. На підставі інформації, отриманої від Національної поліції України, Комісія надає висновок про місцеперебування особи, зниклої безвісти, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, місце поховання чи місцезнаходження останків такої особи та не пізніше ніж у триденний строк з дня затвердження висновку направляє його заявнику.

Стаття 20. Припинення розшуку особи, зниклої безвісти

1. Розшук особи, зниклої безвісти, припиняється не пізніше ніж через три дні з дня встановлення місця перебування особи, зниклої безвісти, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи з повідомленням про це родичів та заявника, якщо заявник не є родичем. Про припинення розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин, невідкладно робиться відмітка у Реєстрі.

2. Рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою не є підставою для припинення її розшуку.

Якщо особа, зникла безвісти, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місця перебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.

Розділ VI
РОЗШУК ЛЮДСЬКИХ ОСТАНКІВ, ВИЛУЧЕННЯ ТІЛ (ОСТАНКІВ) ПОМЕРЛИХ (ЗАГИБЛИХ) ОСІБ, ЕКСГУМАЦІЯ ТА ПОВОДЖЕННЯ З ЛЮДСЬКИМИ ОСТАНКАМИ

Стаття 21. Встановлення наявності обставин, що свідчать про смерть особи

1. У разі наявності достовірної інформації про те, що особа, яка зникла безвісти за особливих обставин, померла, Комісія надає висновок про наявність обставин, що свідчать про смерть цієї особи, та направляє його її родичам.

Достовірною інформацією про смерть особи є результати аналізу і зіставлення інформації про вилучення людських останків, наданої пошуковими групами, посмертної інформації про такі останки, наданої бюро судово-медичної експертизи, інформації про профілі ДНК та результати зіставлення ДНК, надані ДНК-лабораторіями, з інформацією, що відома про особу, зниклу безвісти, у тому числі зниклу безвісти за особливих обставин. Ця інформація міститься у комплексному звіті про ідентифікацію.

Достовірність цієї інформації підтверджується Комісією в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

2. Висновок Комісії про наявність обставин, що свідчать про смерть особи, не є фактом, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, що встановлюються в судовому порядку.

Стаття 22. Поховання, вилучення та ексгумація тіл (останків) померлих (загиблих) осіб з числа осіб, зниклих безвісти

1. Порядок проведення процедури поховання, належного ставлення до людського тіла (останків, праху) та збереження місця поховання встановлюється законодавством, що визначає загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Людські останки мають бути ідентифіковані та поховані в індивідуально позначених могилах у визначених та зареєстрованих місцях поховань відповідно до ритуальних (релігійних) обрядів.

Позначення місць поховання здійснюється в порядку, встановленому законом.

3. У разі неможливості ідентифікації людських останків інформація, що може сприяти її здійсненню, зокрема дата та місце знайдення людських останків, дані повного посмертного вивчення, у тому числі особливі прикмети, вік, статура тощо, одяг і особисті речі, зразки та профілі ДНК, отримані в ДНК-лабораторіях, фіксується у межах компетенції, визначеної законодавством, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України і вноситься до Реєстру.

Поховання невпізнаних останків здійснюється після фіксації інформації, що може сприяти здійсненню ідентифікації людських останків.

Інформація, що може сприяти здійсненню ідентифікації людських останків, оприлюднюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі поховання невпізнаних останків у книзі реєстрації поховань та перепоховань померлих відповідно до Закону України «Про поховання та похоронну справу» зазначаються стать померлої особи, дата виявлення її останків, дата і місце поховання останків, причина смерті та номер свідоцтва про смерть.

На місці поховання невпізнаних останків встановлюється табличка, на якій зазначаються номери ділянки, ряду і могили, реєстраційний номер і дата поховання останків.

4. У разі проведення ексгумації ідентифікація тіл (останків) померлих (загиблих) осіб та встановлення причин смерті здійснюються в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Інформація про невпізнані останки, отримана за результатами ідентифікації, вноситься до розділу Реєстру, що містить відомості про невпізнані останки та пов’язані з ними речі.

Розділ VII
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 23. Міжнародне співробітництво у сфері розшуку осіб, зниклих безвісти

1. Україна здійснює міжнародне співробітництво у сфері розшуку осіб, зниклих безвісти, з іноземними державами, Міжнародним Комітетом Червоного Хреста та міжнародними організаціями, до статутних завдань яких належить сприяння національним органам влади у розшуку осіб, зниклих безвісти, відповідно до законодавства та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 24. Міжнародний обмін інформацією у сфері розшуку осіб, зниклих безвісти

1. Органи, уповноважені на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти, у тому числі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, можуть надавати відповідним органам іноземних держав та одержувати від них інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, з питань розшуку таких осіб з дотриманням вимог законодавства та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Надання органам іноземних держав інформації з питань, пов’язаних з розшуком осіб, зниклих безвісти, у тому числі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, можливе лише у разі, якщо ці органи та відповідний компетентний орган України можуть установити такий режим доступу до інформації, який унеможливлює розкриття інформації для інших цілей чи її розголошення в будь-який спосіб, у тому числі шляхом несанкціонованого доступу.

Розділ VIII
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ РОЗШУКУ ОСІБ, ЗНИКЛИХ БЕЗВІСТИ

Стаття 25. Відповідальність за порушення законодавства у сфері розшуку осіб, зниклих безвісти

1. Особи, винні у порушенні законодавства у сфері розшуку осіб, зниклих безвісти, несуть відповідальність, встановлену законодавством.

Розділ IX
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

а) доповнити статтею 188 — 51 такого змісту:

» Стаття 188 — 51 . Невиконання законних вимог Комісії з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, члена Комісії з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин

Невиконання законних вимог Комісії з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Голови Комісії з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, члена Комісії з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, перешкоджання здійсненню ними своїх повноважень, надання неправдивої або неповної інформації або ненадання інформації у строк, встановлений законом, —

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, —

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двохсот п’ятдесяти до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

б) у пункті 1 частини першої статті 255 після абзацу «центрального органу виконавчої влади з питань цивільної авіації (частина друга статті 112, частина третя статті 133)» доповнити новим абзацом такого змісту:

«Комісії з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (стаття 188 — 51 )»;

2) Кримінальний кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131) доповнити статтею 146 — 1 такого змісту:

» Стаття 146 — 1 . Насильницьке зникнення

1. Арешт, затримання, викрадення або позбавлення волі людини в будь-якій іншій формі, вчинене представником держави, в тому числі іноземної, з подальшою відмовою визнати факт такого арешту, затримання, викрадення або позбавлення волі людини в будь-якій іншій формі або приховуванням даних про долю такої людини чи місце перебування —

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

2. Видання наказу або розпорядження про вчинення дій, зазначених у частині першій цієї статті, або невжиття керівником, якому стало відомо про вчинення дій, зазначених у частині першій цієї статті, його підлеглими заходів для їх припинення та неповідомлення компетентних органів про злочин —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.

Примітка. 1. Під представником держави в цій статті слід розуміти службову особу, а також особу або групу осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави.

2. Під представниками іноземної держави в цій статті слід розуміти осіб, які діють як державні службовці іноземної держави або проходять військову службу у збройних силах, органах поліції, органах державної безпеки, розвідувальних органах, або осіб, які займають посади в зазначених або будь-яких інших державних органах чи органах місцевого самоврядування іноземної держави, утворених відповідно до її законодавства, або які діють за наказом таких осіб, а також представників іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України»;

3) у Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356):

у назві слова «фізичної особи, місце перебування якої невідоме» замінити словами «особи, зниклої безвісти»;

у частинах другій — четвертій слова «фізичної особи, місце перебування якої невідоме» замінити словами «особи, зниклої безвісти»;

у частині п’ятій слова «фізичної особи, місце перебування якої було невідомим» замінити словами «особи, зниклої безвісти»;

б) частини другу і третю статті 46 після слів «воєнними діями» доповнити словами «збройним конфліктом»;

4) пункт 3 частини першої статті 9 — 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 22, ст. 303 із наступними змінами) викласти в такій редакції:

«3) щодо осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у тому числі у зв’язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, заворушеннями всередині держави або у зв’язку з надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру або іншими подіями, що можуть спричинити масову загибель людей, — до встановлення їх місця перебування, місця поховання чи місцезнаходження останків»;

5) статтю 24 Закону України «Про Службу безпеки України» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 27, ст. 382 із наступними змінами) доповнити пунктом 18 такого змісту:

«18) забезпечувати внесення відомостей до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та підтримання таких відомостей в актуальному стані у межах, визначених законодавством»;

6) частину першу статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 49-51, ст. 376 із наступними змінами) доповнити абзацом третім такого змісту:

«Непрацездатні члени сім’ї особи, зниклої безвісти, у порядку, передбаченому Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», які були на її утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника у порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти»;

7) частину першу статті 2 Закону України «Про Національну гвардію України» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 17, ст. 594; 2016 р., № 3, ст. 35) доповнити пунктом 20 такого змісту:

«20) забезпечення внесення відомостей до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та підтримання таких відомостей в актуальному стані у межах, визначених законодавством»;

8) у Законі України «Про Національну поліцію» (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 40-41, ст. 379 із наступними змінами):

а) частину першу статті 23 доповнити пунктом 28 такого змісту:

«28) забезпечує інформування Комісії з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, про хід досудового розслідування, вжиття заходів для розшуку осіб, зниклих безвісти, у тому числі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, для внесення даних до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»;

пункт 4 частини першої викласти в такій редакції:

«4) розшуку осіб, зниклих безвісти»;

доповнити частиною третьою такого змісту:

«3. Поліція забезпечує внесення відомостей до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та здійснює підтримання таких відомостей в актуальному стані в межах, визначених законодавством».

3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

створити Комісію з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та затвердити положення про цю Комісію;

забезпечити створення Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та затвердити положення про порядок його ведення;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Смотрите еще:

  • Приговора по ст 3222 ук рф Приговора по ст 3222 ук рф Дело № 1- 179/ 2009 П Р И Г О В О Р ИМЕНЕМ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ 5 октября 2009 года г. С. Сегежский городской суд Республики Карелия в […]
  • Уголовный кодекс по статье хулиганство Хулиганство и меры уголовной ответственности Хулиганство является преступлением, направленным против общественной безопасности. Согласно Уголовному кодексу Российской Федерации, […]
  • Возврат в кассу ндфл Возврат заработной платы по бухгалтерскому учету Если при начислении заработной платы была допущена арифметическая ошибка, в результате которой сотрудник получил большую сумму, он должен […]
  • Ч 1 ст 23 коап Статья 23.1 КоАП РФ. Судьи (действующая редакция) 1. Судьи рассматривают дела об административных правонарушениях, предусмотренных статьями 5.1 - 5.26, частями 2, 5 и 7 статьи 5.27, частью […]
  • Незаконное врачевание в ук рф Уголовный кодекс РФ c комментариями Комментарий к статье 235 1. Преступление, предусмотренное настоящей статьей, посягает на здоровье населения и порядок регулирования частной медицинской […]
  • К ч 2 ст 23 коап Статья 23.1. Судьи СТ 23.1 КоАП РФ 1. Судьи рассматривают дела об административных правонарушениях, предусмотренных статьями 5.1 - 5.26, частями 2, 5 и 7 статьи 5.27, частью 5 статьи […]
  • Ст 330 гкрф Ст 330 гкрф Автострахование Жилищные споры Земельные споры Административное право Участие в долевом строительстве Семейные споры Гражданское право, ГК РФ […]
  • Осужденные за хулиганство За хулиганство на транспорте установлена уголовная ответственность Соответствующий закон подписал Президент РФ Владимир Путин (Федеральный закон от 3 апреля 2017 г. № 60-ФЗ, далее – […]

Обсуждение закрыто.